Отправлено: 19.12.07 21:22. Заголовок: Революционная поэзия
Думаю среди левых много поэтов. Предлагаю выкладывать сюда свое и чужое творчество, а также ссылки на места в интернете где все это можно почитать. В будущем можно будет выпустить сборник с наиболее понравившимися стихами. Ведь поэзия - это тоже наше оружие!
Отправлено: 24.12.07 02:04. Заголовок: НАЦИОНАЛЬНЫЙ ГИМН ..
НАЦИОНАЛЬНЫЙ ГИМН
Неизвестный автор
Вставай, Русь, царем вся измученная, Хищников толпами ограбленная, Поповством тупым замороченная, По лесам, степям с горя бродящая, Хлеба и угла не имеющая! Есть мера позору, мера страданью!
Встань, обойденная, не медли, не жди, Бей грозно в набат, ножи, косы остри; На тюрьмы, дворцы бурной тучей иди. В тюрьмах цепи разбей, дворцы запали И красное знамя в окне разверни! Есть мера позору, мера страданью!
Вставай, Русь, кнутами истерзанная, Рабством злым, вековым развращенная, В рубцах, ранах, больная, голодная; Крест свой слепо, в потемках, несущая, Как зверь властию лютой гонимая! Есть мера позору, мера страданью!
Восстань на царя, челядь придворную, На предателей свору проклятую, На грабителей, кожу сдирающих, На попов, раем, адом торгующих, Чудесами народ надувающих! Есть мера позору, мера страданью!
Встань, страна, страшный ад пережившая, Смиреньем рабским мир поразившая, Своих дивных борцов не познавшая, В дни казней отстоять не умевшая, Пред убийцей главу преклонившая! Есть мера позору, мера страданью!
Народ! В день Судный не верь клятвам, рази! Царский мерзкий вертеп дотла разнеси! Публично чудовищ замучай, казни, Всех гадов зловредных в крови разотри, В царство света, правды без ноши войди! Есть мера позору, мера страданью!
Встань за братий своих погибающих, В рудниках, крепостях изнывающих, Заветы любви в груди сохранивших, О всеобщем благе вечно мечтавших, Смертную чашу до дна осушивших! Есть мера позору, мера страданью!
Взбунтуйтесь, войска! собирайтесь, полки! В грудь подлых злодеев направьте штыки. В борьбе за народ вы сил не щадите, Доблестью рабство свое искупите, Царскую сволочь картечью сметите! Есть мера позору, мера страданью!
Отправлено: 11.04.08 19:10. Заголовок: Готовься к ядерной в..
Готовься к ядерной войне!
Готовься к ядерной войне - Нас просто всех хотят убить! Точнее, денег хочет власть, А мы хоти с тобою жить! И наплевать кто здесь указ! И наплевать, кто здесь закон! Я знаю только лишь одно, Что я свободным был рождён! И подо мной – моя земля! И небо надо мной моё! Леса и горы, и поля! Я волен, как и всё зверьё, Что дышит, любит и живёт, А атом точно смерть идёт. Палач опять снабдил народ. Билет на тот же пароход. Но кто-то рвёт его! И я давно уже его порвал! И буду драться до конца! И о другом я не мечтал!
Отправлено: 28.04.08 19:55. Заголовок: Партизан Я партизан..
Партизан
Я партизан, мой разум голоден! Он ищет огонь в этом холоде. Сеять мятеж в смирной толпе – Сопротивление это по мне!
Я партизан, я анархист, Я гражданин планеты Земля! Я ненавижу всякую власть! Смерть для законов – воля моя!
Я партизан, мой враг государство! Капитализм, фашизм – в общем рабство! Рабство людей, барство вождей. Я смерть с косой для этих идей!
Я партизан, я анархист, Я гражданин планеты Земля! Я ненавижу всякую власть! Смерть для границ – воля моя!
Я партизан, под корень рублю Гнилое гнильё отживших систем! Свобода и счастье твоё и моё Вне этих дохлых, ублюдочных схем!
Я партизан, я анархист, Я гражданин планеты Земля! Я ненавижу всякую власть! Смерть государств – воля твоя!
Революция!
Я чёрная дыра в розовом счастье буржуя! Я красное пламя его серых руин! Я ветер, что рвётся и негодует! Я бомба, когда-то взорвавшая Рим!
Я флаги, знамёна над Петроградом! Я пыль от тачанок Махновских степей! Я дождь, готовый обрушится градом! Я молнии блеск и грохот разбитых цепей!
Я дьявол, отступник, не верящий в бога! Я жажда свободы и голод любви! Я ненависть, я террорист. Око за око! Я Революция, солнце в кипящей крови!
Мечта
Мечту хотели казнить За то, что жила свободна, За то, что не стала любить Тюрьму, что власти угодна. Мечту могли бы простить, Но она на колени не встала! Мечту пришлось расстрелять, Но она сильней засияла!
Мечту пытались душить, Её топтали ногами, Мечту ссылали в Сибирь, Рубили её топорами, Сажали в концлагеря, Мечту помещали в гетто, В психушке лечили её, Но тщетно было всё это!
Предлагаю выпустить сборник стихов и статей одного воронежского поэта чьи стихи я спиздил и выложил вверху. (Ну можно ведь не свое, а свое я не пишу, руки кривые и мозги).
Кстати, то что внизу у меня, тоже его. Случайно узнал на нашем сайте.
Разом уничтожить, что создала природа С бешеной поддержкой своего народа Любимая идея с голодным животом Ура! В общей массе, зачем нам что потом
Всё огорожено, за всё надо платить Какое удовольствие в таком курорте жить? Но маховик вращается сильней день ото дня Мы чувствуем тепло беспощадного огня…
Отправлено: 10.06.08 10:35. Заголовок: Потому что я полност..
Потому что я полностью все перехуярил, что было написано. Тебе никто не запрещает закинуть на свой форум без копирайта. Товарищ Ватулин все равно не узнает. )
Переситившись щастям незміряних міст, світле пиво виллєте рікою. Світлим полум'ям тільки я радісну вість запалю вам на страх і на долю. Щоб в серцях не лунав надокучливий дзвін про відсотки й укази незгасні, до пляшок підливайте палючий бензин та частуйте ним наших люб'язних. Ти смієшся. Рука у багряній руці, танець волі й ножів незрадливих перемірює сходи й підвали оці, вогняне підсолоджує пиво. Я несміло спрямовую погляд за ним, не лякайся - ціна невисока. Де вогні криють лід, закривавлюють дим, ожидайте мене, синьооку.
Отправлено: 03.02.09 07:23. Заголовок: Червоним і чорним ро..
Червоним і чорним розірвана неба глибінь, і хаосу рветься на волю вогонь непоборний, і альфа в огненному колі, з химерних склепінь і зір споконвічних тавро. Небеса -- ясно-чорні, червоні -- жага до життя, кров, до плоті порив, моя божевільна любов до химер неможливих, і клич з казематів моїх вогнеликих братів. І чорна -- не кроплена кров"ю -- не сіяна нива. Червоним і чорним у вузол зв"язалось життя, і тільки вперед, по калюжах червоних і чорних руїнах, ми підем без сумніву і каяття, без віри й задуми, одна лиш упертість нескорна. Хай буде червоним горіти веселий бензин, і чорна жалоба по всій малодушній країні, я лиш посміюся із ваших дрижачих колін, спитавши "Зозулю, сьогодні чи завтра загину?" Чи здатен упасти на хрест, під колеса часів, під спритні нестримні голодні жахаючі жорна, що нас перемелють і виплюнуть радісний гнів, два жорна сталевих імперій -- червоне і чорне? Червоним і чорним зустрілись із полум"ям твердь, і навіть у пеклі, у повній поразці незборній, куди зажене дурноверха нас пристрасна смерть, засяє нам знов наше сонце червоним і чорним.
Отправлено: 03.02.09 07:24. Заголовок: Знов горить життєдай..
Знов горить життєдайний вогонь. Вибух -- батько світів невгамовних, що стирає з натруджених скронь цвіт дрібниць золотих і любовних. Ще бодай кілька кроків, іще трохи швидше, влучніше, щоб знову міг полити гарячим дощем світ обману й янтарну полову. Не лякайся, бо лагідна сталь на руках, чи в сплетіннях -- омана, що лоскоче зрадливу печаль, помирати ж ніколи не рано. Нам надію вогонь дарував. Знову танець свинцевий кружляє, щоб Господь знов Петру наказав пропустить відчайдухів до раю. Розбиваючись в бризки об лід нездоланної світобудови, змиєм кров"ю безвиході слід, щоб світанок яснішим був знову. Тисячі ми голів і долонь склали юних безмежних жертовних. Й знову бунт -- життєдайний вогонь, вибух -- батько світів невгамовних.
Жируйте, танцюйте, даруйте сріблястий бур"ян, і пийте, безцінні, до ночі шовковий обман. Всі двері відкриті на змолотих в попіл кістках, забудьте у співах солодких нескорений страх. Землі добродушної пийте безрадісну кров, щезаючу вщент, що про них нагадає вам знов. Світанки стурбовані, вічний нестримний комфорт. В ласкавій родині новий виростає Пол Пот. Мить подиву ближчає стуком вогненних коліс, народжуйте іскри в потоки невидимих сліз.
Попід небом радянським в їдальні сидів, поїдав за копійки належне, щойно гречку дешевим портвейном запив, як почув, що ми вже незалежні. І без бога прожити й нужденних спасти ми змогли на початку століття, повні віри в єдиність і вірність путі, обіцянкам зрадівши, як діти. Нині нових примар зажадали дійти, душі новим дурманом зігріти, повні віри в єдиність і вірність путі, обіцянкам зрадівши, як діти. По спіралі історія п"яна пливе, розкидає химерне зерно, і старе перероблене знов на нове, і на зміну лайну йде лайно. І, як знову з верхів нас до раю вести чергові зажадають істоти, плюну знову на той балаган, як завжди. Я завжди буду проти. Проти. Я -- прокляття режимам, ідеям, верхам; як всіма ними проклятий буду, тоді й матиму щастя, що, може, роздам, отому божевільному люду.
Отправлено: 03.02.09 07:31. Заголовок: Як Еллада захлинетьс..
Як Еллада захлинеться димом навзрид, буде кашляти весело з нею. Ми ж обоє бажаєм розкрадений світ обійняти лункою душею. Немає моралі, що вкрила б ввесь світ, немає закону, що б міг вборонить, а тільки ущільнений злістю кордон, і любий бензин-пенопласт-ацетон. А що, коли синьо-малиновий цвіт подеколи в душу навік западає? Клястися в любові до ранку не слід -- убий поліцая, і з"їж поліцая.
Все даты в формате GMT
3 час. Хитов сегодня: 0
Права: смайлы да, картинки да, шрифты да, голосования нет
аватары да, автозамена ссылок вкл, премодерация откл, правка нет